Поки в селі спокійно, але небезпека завжди поруч. Діти з онуками приїжджають до мене, бо над їхніми домами в Нікополі стріляють. Мій брат воює, і я постійно хвилююся за нього. Води і газу в селі немає, часто вимикають світло. Я живу з чоловіком, разом переживаємо ці важкі дні.

Дуже хвилююся за дітей і онуків, плачу, коли дивлюся новини. Страшно бачити все, що відбувається в Україні.

Щодня я чекаю миру і мрію, щоб ця війна закінчилася, щоб знову можна було жити спокійно і без страху.