Люди виїжджали з Попасної після пережитих обстрілів. У місті не працювали магазини, не було води та їжі. Ракети та снаряди руйнували житлові будинки. 

22 лютого 2022 року ми святкували весілля, і вже тоді відчували вибухи. А 24 числа наш маленький Попаснянський край накрила війна. 

У мене багатодітна родина. З чоловіком і дітьми три тижні прожили в погребі, чекаючи безпеки. У той час я була на п’ятому місяці вагітності. Ми з чоловіком ходили до колодязя через дві вулиці. Воду черпали у струмках у проміжках між обстрілами.

Ми залишилися без світла та тепла. У погребі використовували горілку на пляшках, бо на вулиці був мороз, а за хлібом доводилося ходити через чотири вулиці під постійними обстрілами.

Одного разу одна ракета впала дуже близько, але не вибухнула. Ми з чоловіком накрили дітей . 

Ми виїхали на своїй пошкодженій машині. Що змогли, те й взяли з собою. Дорогою по нам летіли осколки. 

Зараз ми живемо в Павлограді. Особливо важко усвідомлювати, що наш маленький дім і місто зруйновані. Коли ми виїжджали, ми бачили, що наш дім згорів, а дім батьків згорів через два дні після того, як ми виїхали. Майже нічого не залишилося, нічого відбудовувати. все повністю зруйновано. 

Моя найбільша мрія - мир. Більше я нічого не хочу.