Я зі своєю сім’єю жила в селі Преображенка Оріхівського району Запорізької області. Працювала в дитячому притулку. Перші чотири дні війни ще ходила на роботу. На третій день почалися обстріли – ми сиділи в підвалі. Потім дітей вивезли з притулку. Я з сім’єю виїхала через півтора місяці.

Кружляли літаки й гвинтокрили. Снаряди літали. Був такий гуркіт, що діти не могли спати. Потрібно було рятувати їх. 

У Преображенці не було газу. Світло з’являлося на дві-три години на день. Вода була, а продукти не завозили. 

Ми виїхали з перевізниками. В дорозі були затори. Ми їхали до Запоріжжя близько п’яти годин, хоча до війни добиралися за годину.

Було влучання в наш будинок. Доведеться ремонтувати його.