«Під час війни нікуди не виїжджала, ховалась у підвалі»

Валентина Василівна постійно проживає в селищі, вона з самого початку брала участь у будівництві електростанції, а потім на ній працювала до 1998 року. У неї є син, дві онуки та правнучка. Під час війни жінка нікуди не виїжджала, а коли починалися обстріли, вона ховалася у підвалі. Їй доводилося підробляти у супермаркеті, навіть незважаючи на стрілянину, вона ходила на роботу. Багато стресів пережила Валентина Василівна через бомбардування – «Був постріл перед вікном школи, поруч у будинках було скло розбите. Це був такий шок, що я не могла прийти до тями, я якраз вдома була. Здоров'я похитнулося, бо перебувала у стресовому стані, було страшно. Ці вибухи, хвилювання, переживання, що буде далі». Жінка переймається тим, щоб її онука успішно закінчила школу, і вступила до інституту.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/