«Під час обстрілів я сиділа у куточку»

Євдокія Карпівна переживає за своїх дітей та онуків, які залишилися на тимчасово окупованій території. До війни часто бачилися, вона постійно намагалася їм допомогти, економила. А у війну самій довелося брати допомогу від благодійного фонду.

Згадую, як раніше часто їздила до Донецька та Горлівки до дітей, спілкувалася з ними, допомагала у роботі. Нормально жили.

Все змінилося, як я зрозуміла, з 2013 року, коли розпочалися заварухи, мітинги, стріляли у Донецьку. Це було сумно. А потім війна, розстріли ці жахливі… Страх за себе, за дітей, які лишилися по той бік.

Епізод, який я не можу забути, коли я їздила до дітей і бачила всюди зруйновані будинки, вибиті вікна. У нас теж у селищі за три хвилини всі вікна повилітали, дуже страшно було. Цього ніколи не забути. Війна є страх.

Війна дуже змінила моє життя. Тому що це все хвилювання, насамперед за дітей, онуків та правнуків. За себе вже не так хвилюємось, як за них, особливо в період війни. Раніше ми з чоловіком дуже допомагали дітям, самі на одну пенсію жили, щоби їм щось купити та відвезти.

А у війну нам дуже допоміг Рінат Ахметов. Це без перебільшення, без жодних довідок ми просто отримували допомогу. Дякуємо всій його команді!

Мріємо про мир. Щоб побачити своїх дітей та радісних людей навколо. Щоб усе було добре. Миру – миру.