«Під час обстрілів посивів навіть наш пес»

До війни я 45 років прожила в Донецьку. На моїх очах почали відбуватися події біля обласної адміністрації, я мешкала в самому центрі. Під час обстрілів посивів навіть наш пес. Снаряд влучив у двері, але всередині залізні [двері] не зміг пробити.

6 червня 2014 року ми виїхали. Спочатку разом із донькою та онукою поїхали до Криму, сподіваючись на те, що все швидко закінчиться. Згодом переїхали до Києва, але жити там було дуже дорого, звідти поїхали до Вінниці. Це було рішення дочки. 16 жовтня було сім років, як ми перебуваємо у Вінниці.

Додому поїхати не можу, тільки в супроводі, бо в мене болять ноги й турбує тиск. Із довоєнного життя мені згадуються друзі, родичі, спілкування. Було кудись вийти.

Коли мені погано, я завжди телефоную подружці. Самотність вбиває. Якогось свята я виходжу, люди навколо веселяться, а я одна, і нікого зі знайомих немає. У моєму віці вже важко шукати друзів.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/