Шишка Юлія, 9 клас, Канівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Канівської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шишман Алла Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року кожному громадянину і громадянці України стало відомим слово «війна». Цю дату запам’ятали всі: дорослі і малі, підлітки і люди похилого віку. Усі панікували. Тоді росія закрила своїми чорними крилами світле небо над Україною. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки, залишивши за собою все знайоме. Багато людей виїхало за кордон, але багато жінок відмовилися покидали країну, тому що не хотіли залишати своїх чоловіків. Так само відбулося в моїй сім’ї: мама відмовилася покидати країну без свого чоловіка, мого тата. А коли була можливість вивезти мене, я відмовилася, тому що не хотіла залишати своїх батьків.

Перші тривоги були хвилюючими і тривожними. Мені було страшно, перші місяці війни ми ховалися в укриттях. Я добре запам’ятала, як військові виводили нас із квартир до укриття.

Війна почалася, коли я була в 7 класі, а зараз я закінчую 9 клас. І хочу сказати, що війна гарно віддзеркалилася на навчанні. Треба думати, куди вступати і чи  вступати взагалі, чи продовжувати навчання до 11 класу. Треба вибирати заклад і предмети, які потрібно готувати, а війна заважає зробити вибір. Але ми, українці, віримо в нашу перемогу. Багато хто воює, а інші волонтерять. Наприклад плетуть сутки, передають теплий одяг або їжу, збирають гроші на зброю. Ми зробимо все заради нашої перемоги. Ми пишаємося нашими воїнами і віримо в них. Все буде Україна!