У перші дні війни у нас було тихо, а в середині літа розпочалися щоденні обстріли. 

Найбільші проблеми з відсутністю роботи, нестачею грошей і їжі.

Шокувало, що рашисти вбивають мирних людей, обстрілюють міста. Від цього страждають ні в чому не винні жінки, літні люди і діти.

У нас була нестача води: у нашому водосховищі впав рівень, тепер з нею бувають перебої. Взимку вимикали світло. 

Війна згуртувала нашу родину. Ми нікуди не виїжджали, так і залишилися у своєму будинку. Почали більш спокійно ставитися до війни, все одно перемога буде за нами. Головне, щоб закінчилася війна, а тоді вже можна буде думати про майбутнє.