Дарина Кулеша
здобувач освіти ІІІ курсу, групи №22 ДНЗ «Сквирське ВПУ»
Викладач, що надихнув на написання есе:  Маличенко Олена Миколаївна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів – це майже три роки. Три роки, які перевернули наше життя, поставили все під питання та вимусили шукати відповіді, яких раніше навіть не потребували. За цей час ми пережили моменти відчаю, втрат, болю та страху, але водночас знайшли в собі надзвичайну силу та єдність. Для мене ці 1000 днів стали своєрідним шляхом, який сформував мене як особистість, громадянина і людину.

Початок: перші удари.
Мої спогади про перші дні війни – це суміш шоку і нерозуміння. Я пам'ятаю той момент, коли дізналася про перші бомбардування. Телефонні дзвінки від рідних, паніка, спроби зрозуміти, що робити далі.

Новини лилися рікою, кожна хвилина приносила нові страшні повідомлення, і в голові був лише один запит: «Як це могло статися?»                                                                                           

У перші дні війни я не могла зосередитися. Побут, навчання – усе здавалося таким дріб’язковим і неважливим на фоні трагедії, яка розгорталася навколо. Я зрозуміла, що більше ніколи не зможу жити так, як раніше.

Кожен день починався з перегляду новин і закінчувався молитвами за рідних, які опинилися на передовій або під обстрілами.

Етапи пристосування: боротьба з хаосом.
Через кілька тижнів я почала пристосовуватися до нових реалій. Коли перший шок минув, з'явилося розуміння, що війна може затягнутися на місяці, а, можливо, і роки. Я зрозуміла, що маю зробити вибір: або зануритися в безодню страху, або знайти в собі сили жити далі, боротися за майбутнє і допомагати іншим. Мій шлях до нової реальності почався зі спроби бути корисною. Я стала волонтером у місцевій організації, яка займалася збором гуманітарної допомоги для переселенців і військових. Кожна зібрана коробка, кожен пакет із ліками чи одягом для військових нагадували мені про те, що я не самотня у своїх переживаннях. Це була моя маленька перемога над хаосом – я діяла і допомагала тим, хто цього найбільше потребував.                               

Зміни у світогляді: від страху до надії.                                                                        

На цьому шляху я не раз стикалася з відчуттям безсилля. Війна здавалася нескінченною, і іноді опускалися руки. Але кожного разу, коли здавалося, що світ рушиться, я знаходила підтримку у людей навколо.

Близькі, друзі, незнайомці – усі ми стали частиною чогось більшого, ніж просто особисті трагедії чи втрати.

За ці 1000 днів я навчилася цінувати маленькі речі. Проста прогулянка на свіжому повітрі, кава з друзями, обійми рідних – усе це стало особливо важливим. Я зрозуміла, що навіть у найтемніші часи важливо знаходити моменти світла.                                                                                                              

Ці дні також змінили моє розуміння патріотизму. Я завжди любила свою країну, але під час війни це почуття набуло глибшого змісту.

Я бачила, як люди ризикують своїм життям заради свободи, заради того, щоб їхні діти могли жити у вільній і мирній Україні. Це неймовірне відчуття єдності та взаємодопомоги стало моїм джерелом сили.                                                                                          

Погляд у майбутнє: віра у перемогу.                                                                              
На 1000-й день війни я вже не та, ким була на початку цього шляху. Війна змінила мене, змусила переглянути цінності та пріоритети. Я більше не боюся, я стала сильнішою. Але найбільше я вірю в перемогу. Я знаю, що ми не просто вистоїмо – ми переможемо.                                                                 

Цей шлях був складним і болючим, але водночас він дав мені розуміння, що ми здатні на більше, ніж можемо уявити. Кожен із нас – це маленький крок до великої перемоги. Кожна дія, кожне слово, кожна підтримка – це ще один цвях у труну війни.                                                                         

1000 днів війни стали моїм шляхом до розуміння, хто я і за що борюся.