Війна забрала в мене люблячого батька і чудового дідуся мого сина. Забрала наших домашніх улюбленців - лабрадора та котика. Зруйнувала мою квартиру і дім моїх батьків.

Я прокинулась від вибухів. Повела собаку на вулицю, сказала сину збирати кота і найнеобхідніші речі. Уже через 20 хвилин ми їхали до моїх батьків у приватний сектор.

Тоді ще здавалося, що це воєнні навчання. Ми їхали до батьків просто провідати. Тварин завжди брали з собою, щоб вони не лякалися в порожній квартирі.

31.09.2023 року в батьківський будинок прилетіла ракета. Внаслідок цього загинув мій батько, рятуючи інших людей. Його загибель ми пережили дуже важко.

Приїхавши до Хмельницького, я відразу почала шукати роботу. Півтора року волонтерила у центрі для дітей ВПО «Моя кімната». Проводила логопедичні та творчі заняття, адже я вихователь-логопед. Зараз працюю у центрі розвитку дитини.

На жаль, ми виїжджали майже без речей. Із маленькою сумочкою, розрахованою лише на два тижні.