Війна кардинально змінила наше життя. Син ріс у повноцінній сім’ї, але під час окупації батько покинув нас і виїхав за кордон. Ми пережили окупацію - найстрашніший час для нашого міста. А підрив Каховської ГЕС змусив нас виїхати до Миколаєва.

О п’ятій ранку пролунав дзвінок від подруги, яка живе в Чаплинці Херсонської області. А далі все було, як сон - вибухи, бомбосховище, окупація.

Син прокинувся і злякався, що проспав школу. Я заспокоїла його, пояснила, увімкнула телевізор і показала новини.

Найстрашнішим днем стало 8 квітня 2022 року, коли ми намагалися виїхати з окупації в Україну. Ми дивом вижили, але виїхати не змогли.

Зараз у сина проблеми зі спілкуванням, у нього зовсім немає друзів. Чуже місто.

Це був дуже тяжкий час без продуктів. Я намагалася задіяти всі свої кулінарні навички, щоб щось приготувати. Але найбільше я боялася, щоб ніхто не захворів, адже медикаментів не було зовсім.