Я з міста Нікополя, мені 59 років. Жили ми гарно, а на війні втратили сина.

Мій син із першого дня пішов воювати. Раніше він служив в АТО, а коли широкомасштабна війна почалася, то пішов на фронт. 

Ми не голодували і не голодуємо, отримуємо гуманітарну допомогу. Нам і дровами допомагають, і всім іншим.

Звісно, але я навчилася справлятися зі своїми психологічними проблемами. У мене ще троє дітей. Вони мене дуже підтримують, і чоловік підтримує у всьому.

Хочу, щоб війна скінчилась найближчим часом. Я не хочу більше, щоб війна забирала моїх синів.