Музика Владислав, 1 курс, Фаховий коледж зв'язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку

Вчитель, що надихнув на написання — Борик Ірина Дмитрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Одного разу, я прокинувся з гарним настроєм, але все змінило 3 слова ‘в Україні почалася війна’.

Це все розпочалося 24.02.2022 коли мені було всього 12 років. Того жахливого для українців ранку я прокинувся від жахливих звуків. Мама мені сказала, що Росія на нас напала, але я не міг це усвідомити поки не увімкнув телевізор. Довгий час я не міг осягнути цю думку повністю. У мене в голові поступово почали з’являтись думки про несправедливість у цьому світі, цінність мого життя та людей, які мене оточують. Ці події співпали з моментом мого дорослішання, формуванням мене як особистості, тому я не уявляю себе без цього аспекту життя. 

Я навіть не пам’ятаю яким було життя до цього.

Ці кожноденні тривоги ще більше розвивали страхи, та хвилювання українців. На той час, коли це все розпочалося, я жив у селі Маяки в Одеській області. Тоді багато людей не могли зрозуміти що почалася війна. Війна забрала багато невинних людей, які учора раділи життю, але сьогодні все їх нема з нами.

Але я впевнений що всі ці люди загинули не дарма. Тому що ми всі впевнені що перемога буде за нами. Ми докладаємо максимальну кількість зусиль для цього. Активна допомога військовим буде не дарма, та скоро

країна-агресор буде повержена, в Україні настане мир, багато людей зможуть повернутися в свої домівки

та налагодиться життя всіх українців.