Врбата Назар, 11 клас, Діловецький заклад загальної середньої освіти l-lll ступенів

Вчитель, що надихнув на написання — Чуркіна Любов Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Тисячу днів війни. Ця цифра вражає своєю тривалістю і одночасно змушує задуматися про те, наскільки ми змінилися за цей час. Кожен з нас проходить свій власний шлях через цей непростий період, і кожен має свої власні переживання та емоції. Я не є винятком.

Коли війна почалася, я був зовсім іншою людиною. 

Мій світ складався з повсякденних справ — школа, друзі, хобі. Мабуть, як і більшість моїх ровесників, я не міг собі уявити, що одного дня усе це може стати неважливим через звуки вибухів і новини про обстріли та загиблих. Але війна прийшла раптово, і наш звичний ритм життя було порушено назавжди.

У перші дні війни ми всі були шоковані. Я пам’ятаю, як спостерігав за новинами з нерозумінням і тривогою. Здавалося, що світ звалився і відновити його буде неможливо. Але з часом я почав помічати, як люди навколо мене, попри всі труднощі, почали знаходити сили рухатися вперед. Війна показала, хто з нас сильний духом, хто здатен об’єднуватися заради спільної мети.

У ці тисячу днів війни я навчився більше, ніж за всі попередні роки життя.

Це були не тільки уроки витривалості чи мужності, а й глибше розуміння цінності миру, єдності та людяності.

Війна змусила мене по-новому поглянути на багато речей, які я раніше сприймав як належне. Дружба, підтримка, мова, культура — це більше не просто слова, а справжні життєві основи, які формують нашу ідентичність і нашу силу.

Зараз я розумію, що боротьба за свободу триває на багатьох фронтах. Це не тільки битва на полі бою, але й боротьба за збереження нашої культури, історії та права бути самими собою.

Кожен з нас робить свій внесок у цю боротьбу: хтось на передовій, хтось став волонтером, а хтось працює, щоб підтримувати економіку країни.

І навіть у своєму повсякденному житті я намагаюся бути частиною цього великого руху..

Попри всі труднощі, ці тисяча днів стали для мене також часом великих надій. Я бачу, як ми, українці, стаємо сильнішими, організованішими. Війна навчила нас триматися разом і підтримувати один одного у найскладніші моменти. І хоча цей шлях важкий, я знаю, що кожен з нас вносить свою частку у майбутню перемогу.

Мій шлях у цих тисяча днях війни — це шлях від дитячих мрій до усвідомленої відповідальності за своє життя і за майбутнє своєї країни. Я знаю, що попереду ще багато труднощів, але разом ми здолаємо всі перешкоди. Наші 1000 днів боротьби — це не кінець, це початок нового шляху, який обов’язково приведе нас до перемоги та миру.

Це мій шлях, і я готовий пройти його до кінця, вірячи в нашу силу, нашу свободу і наше майбутнє.