Кіхай Яна, учениця 10 класу Котловинського ліцею Ренійської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе: Кірчева Тетяна Миколаївна

«Чому бути українкою – це моя суперсила»

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі – в нашій славній Україні.

Серед найсвітліших людських почуттів – любов до неньки, що дала життя, і до Вітчизни – матері. Україна… Край невимовної краси і тяжкої недолі, неповторної пісні і волелюбного лицарства, край з багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі – її вірні дочки і сини, які своєю любов’ю рятували і рятують від поневолення і занепаду, від духовного спустошення і зневіри.

Та і зараз наш народ бореться за нашу незалежність.

На жаль, війна в нашій країні призвела до неповторних наслідків – загибелі десятків тисяч людей, це не тільки військові, а й мирне населення, руйнування міст та інфраструктури, вимушеної міграції українських громадян. Бо в такий тяжкий час людина розуміє, що мир – найвище благо, якого люди бажають у цьому житті.

Війна – це біль, страх, втрати, сльози. Я вважаю, що війна – це нерозумне і трагічне не вирішення проблем. В усі часи, в будь-якій країні, будь-які суперечки можна вирішити шляхом мирних перемовин, а жага вияву своєї могутності бере гору над здоровим глуздом і призводить до війни.

Війна забирає найдорожче: у людей – життя, у батьків – дітей, у дружин – чоловіків.

Ми прагнемо миру, тому що знаємо: мир – це той клімат, у якому може бути свобода!