Брусова Анна, 16 років, учениця 11 класу Вільногірського ліцею №4
Вчителька, що надихнула на написання - Роскокоха Тетяна Валеріївна
Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"
Війна - це горе і сльози. Вона увійшла до кожного будинку, принесла біду. Я - безтурботна дівчинка, якій п'ятнадцять років, яка мріє подорожувати та просто насолоджуватися життям. Планувала поїхати до Львова поглянути на красу цього величного міста, а не тікати під обстрілами на евакуаційному потязі.
Я прокинулась о 7 ранку від незрозумілої метушні у квартирі, подумала, що це батьки збираються на роботу, але в цей день нікому не потрібно було йти на роботу. Я вийшла до них і зрозуміла, що коїться, почалася війна. Це було 24 лютого 2022 року... . Перші дні війни пройшли досить легко, але хвилююче, серце більше розривалося від новин Харкова чи Києва. Двадцять четвертого, я в стані афекту вирішила йти на профіль, як раніше, але прийшовши туди, зрозуміла, як раніше вже не буде. З війною моя родина стала більш дружною, ми з мамою займались волонтерством, тато - стояв на блок-посту. Але на серці був страшний біль, злість, бо у світі панує несправедливість. Коли закінчилась зима та почалася весна, не пам'ятаю, життя ніби зупинилось, я вчилась і волонтерила. Здавалось, що це ось-ось зупиниться, ще трохи треба почекати.
Коли вже стало дуже тепло і я зняла куртку, в якій сиділа в підвалі, зрозуміла, що треба продовжувати жити, пристосовуватись до таких умов.
Я почала активно займатись спортом. Бокс - це те, що врятувало мене від затяжної депресії та неприйняття ситуації. Але я вже не та безтурботна дівчинка, а дівчина, яка цінує кожну хвилину життя, бо вона може стати останньою. Мій тренер проводить безліч спарингів зі збору коштів на допомогу ЗСУ. За час російської агресії, життя мені подарувало багато нових знайомств, нас згуртувала біда. Українці показали незламний дух нації й продовжують боротися за справедливість і свободу. 24.02.2022- це дата, яка змінила життя мільйонів за одну мить, це дата, яку не забудуть ніколи, це дата, з якої почала проливатись кров за свободу. Ми ніколи цього не вибачимо.
Зараз я займаюсь своєю справою, готуюсь до вступу, допомагаю нашим захисникам, вірю в сили ЗСУ та сподіваюсь, що настане мир. Мир для мене - велике земне благо, яке ми раніше не цінували, він живе в моїй душі. Я вірю, що настане мир під українським прапором!Слава Україні! Героям слава!
