Шишлак Вікторія, 15 років,
Красноріченський ліцей, с.Бараниківка
Есе «День, коли для мене почалася війна»
Для мене війна – це страх людей, повне руйнування міст, селищ, домівок, пам’яток, горе, хаос, розруха, загиблі на фронті.
День, коли для мене почалася війна, я дуже добре пам'ятаю. Мені 8 років, я гралася на дитячому майданчику разом зі своїми друзями і ось раптом ми почули несамовитий гул машин. Такого ревіння раніше ніколи не чули. Нам стало цікаво і ми побігли подивитися, що ж це таке?
Вже тоді в мене щось защемило на серці, а в душі закралася тривога…
Я разом з друзями дивилась на техніку, яка проходила околицею нашого села, в мене все тремтіло від жаху. Ми не могли вимовити ні слова, тільки взялися за руки та міцно стискали долоні один одному. Побачена картина назавжди розділила моє життя на до та після, цього дня для мене й почалася війна.
Моє життя назавжди змінилося. Спокійні та безтурботні дні залишились далеко в минулому. Я пам’ятаю, як, затамувавши подих, вслухаюся до гучних розкотистих звуків і молю Бога, щоб то був грім, а не постріли… Над головою пролітають винищувачі, а в голові закралася тільки одна думка, щоб швидше настав мир на моїй рідній Україні, й люди більше не вмирали.
Вчимося жити по-новому. Кожен із нас відчуває тиск війни. Щоразу, переглядаючи випуски новин, моє серце крається від болю і туги за скаліченими долями людей, вбитими. Війна – це зло, яке можна знищити лише тоді, коли люди навчаться чути один одного, поважати цінності, бути терпимими, любити та пробачати.
