Вікторія, 17 років, Троянський ЗЗСО Андріївської сільської ради, с. Трояни
Есе «Один день»
Про війну завжди дуже важко говорити. Немає нічого дорожчого над життя. Події Другої світової війни вже давно відійшли в минуле. І якби нам, молодим, хтось сказав, що знову пролунають постріли, то ніхто не повірив би.
Для мене особисто війна почалася не 6 квітня, коли невідомими озброєними бойовиками було оточене та захоплене приміщення Донецької обласної державної адміністрації. Я по-справжньому відчула жахіття сьогодення, коли мешканці Дніпропетровська почали зводити блокпости.
Перші постріли пролунали 13 квітня 2014-го. Саме в цей день я дізналася про початок антитерористичної операції. Цей день став фатальним для кожного: для тих, хто пішов і не повернувся, для тих, хто залишився без батька, сина, чоловіка, брата, для тих, в кого доля склалася по-іншому. Та доля послала на нашу націю важкі випробування. І весь жах, про який я тільки чула та читала, повернувся до нас. Дуже страшно в наш час ховати близьких, знайомих і просто незнайомих. Війна стала реальністю.
Постріли нагадали мені про те, що мій дід відстоював мир у роки Другої світової війни, пройшовши шлях від її початку до підпису на стіні Рейхстагу У сьогоднішньому неспокійному світі дуже корисно і важливо розуміти, що найголовніше – це мир на планеті. Недарма, за задумом ООН, щорічно в усьому світі 21 вересня відзначають Міжнародний день миру. Це день відмови від насильства й припинення вогню в країнах, де йдуть збройні конфлікти.
Сьогодні ми повинні, як ніколи, пам'ятати, що наш світ дуже крихкий.
.png "Імена")
