Бончева Вікторія Сергіївна, 17 років, Троянський ЗЗСО Андріївської сільської ради, с. Трояни
Есе «Один день»
Про війну завжди дуже важко говорити. Немає нічого дорожчого над життя. Події Другої світової війни вже давно відійшли в минуле. І якби нам, молодим, хтось сказав, що знову пролунають постріли, то ніхто не повірив би.
Для мене особисто війна почалася не 6 квітня, коли невідомими озброєними бойовиками було оточене та захоплене приміщення Донецької обласної державної адміністрації. Я по-справжньому відчула жахіття сьогодення, коли мешканці Дніпропетровська почали зводити блокпости.
Перші постріли пролунали 13 квітня 2014-го. Саме в цей день я дізналася про початок антитерористичної операції. Цей день став фатальним для кожного: для тих, хто пішов і не повернувся, для тих, хто залишився без батька, сина, чоловіка, брата, для тих, в кого доля склалася по-іншому. Та доля послала на нашу націю важкі випробування. І весь жах, про який я тільки чула та читала, повернувся до нас. Дуже страшно в наш час ховати близьких, знайомих і просто незнайомих. Війна стала реальністю.
Постріли нагадали мені про те, що мій дід відстоював мир у роки Другої світової війни, пройшовши шлях від її початку до підпису на стіні Рейхстагу У сьогоднішньому неспокійному світі дуже корисно і важливо розуміти, що найголовніше – це мир на планеті. Недарма, за задумом ООН, щорічно в усьому світі 21 вересня відзначають Міжнародний день миру. Це день відмови від насильства й припинення вогню в країнах, де йдуть збройні конфлікти.
Сьогодні ми повинні, як ніколи, пам'ятати, що наш світ дуже крихкий.
.png "Імена")
