Я опинився під обстрілами у Оріховому з першого дня війни. Ракети і снаряди летіли зовсім поряд. Я бігав до підвалу. Мою дружину контузило, вона зараз погано чує на одне вухо. Вікна у моєму будинку вилетіли, я їх забив, чим міг. Потім вирішив виїхати. Зараз з дружиною живу у Запоріжжі. Декілька разів їздив до Оріхова, аби спустити воду з опалювальної системи. Може, повернусь додому.

Зараз на окупованій території живуть невістка та онуки. Я не знаю, що з ними, бо немає зв’язку.

Сподіваюсь, що війна закінчиться. Я дуже хвилююсь за дітей та онуків, що на них чекаю у майбутньому?