У перший день війни я побачила, як йде колона російський танків, після чого почалися масивні обстріли. Я десять днів просиділа в підвалі. Діти були перелякані. У селі не працювали магазини та аптеки. Їли те, що було вдома. Потім я з родиною виїхала з села.

Дорогою ми мчали на великій швидкості, щоб нас не обстріляли. На щастя, виїхати вдалося і зараз ми живемо у Запоріжжі. 

У мене було два будинки, які повністю зруйновані. Сподіваюсь, що все відновимо. Збираємось повертатись додому після перемоги.