Побережнюк Назар, 11 клас
Баговицький ліцей
Вчитель, що надихнув на написання есе: Антоняк Ірина Володимирівна

Війна. Моя історія

Що таке Батьківщина? Де вона починається? Яку роль відіграє в житті людини і як впливає на її долю? Де вона, наша Батьківщина?

На це питання у кожної людини своя відповідь. Батьківщина... Там, де чується наша українська мова й пісня, там, де люди шанують давні українські звичаї, всюди там, де люди пам'ятають про спільну долю й недолю, там, де хочуть вільного українського життя, для когось — це вулиця, де промайнуло дитинство, для когось — це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, що посіяла матуся.

Рідна земля — це наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радощі й перші сльози, перші перемоги й поразки...Рідною є для нас та земля, де ми народилися. Цю землю не вибирають, як не вибирають своїх батьків. Це скарби, даровані Богом.

Для одного Батьківщина — це зруйнований дім та спогади про страшні дні війни, яка прийшла так несподівано, замінивши ясні сонячні дні і спів пташок на гуркіт снарядів. Але для всіх людей Батьківщина — це, перш за все, країна, яка дала їм життя.

Нам довелося жити на одному з найважчих етапів розвитку нашої держави. Раніше ми цього, можливо, не усвідомлювали, не замислювались над цим. Наше життя розділилось на до і після. Так 24 лютого 2022 року ми, українці, та й увесь світ, почули страшне слово «ВІЙНА». Війна. У цьому слові — біль і смуток матерів, плач дітей які залишилися без батьків. Це велетенська пляма, яка залишиться на сторінках історії людства.

Війна, що несе безліч горя, сліз, жертв. Війна, що забирає життя молодих і старих, жінок і дітей, синів і батьків. Нищить усе живе і святе, спалює у вогні жаху і смерті. Простягнула свої зловісні руки - хапальця і у наш мирний час... Продовжує забирати життя , нищить міста і села, калічить людські долі і душі.

Кривава, попалена, розбита, порубана, знедолена, в загравах пожеж— та- кою зображує Україну в буремні роки Другої світової війни Олександр Довженко у своїй кіноповісті «Україна в огні». І сьогодні на превеликий жаль, історія ніби повторюється, сьогодні саме такоюі є наша Україна. Але іншими стали ми: мужніми,згуртованими, безстрашними,спільне горе нас об'єднало. Страшне горе принесли російські окупанти на нашу землю. Яку страшну наругу чинять над людьми ці негідники. Сироти і каліки, зруйновані храми, спустошені поля, понівечені людські долі – це те, що принесла на нашу землю війна. У кіноповісті «Україна в огні» Довженко засуджує фашизм. Засуджую і я загарбників, вони викликають у мене ненависть і презирство.

Україна — це передусім українці, які мирно господарювали на своїй землі, працьовиті, винахідливі, терплячі, співучі та мужні. Життя кожної людини непросте. Усі проходять складний шлях, повний перешкод, але іноді події настільки доленосні, що спотворюють життя людини нанівець.

Спотворення – це по-іншому, по-новому. Однак не всі люди здатні пройти всі випробування, які приготувала для них доля та пристосуватися до нових реалій життя. Життєвий шлях людини може змінити стрімка зміна обставин, що найчастіше призводить до сильних емоційних потрясінь. На жаль, у нас ця обставина є – війна. Багато ще зовсім юних хлопців віддають своє життя за незалежну Україну, багато чоловіків і навіть жінок відчайдушно помирають, захищаючи свою Батьківщину!

Хто вони, ось ті військові, що йдуть першими у бій? Їх об’єднало одне — «війна», і, можливо те, що називають «патріотизм». Це дуже сильне почуття, яке дає людині змогу витримати найскладніші випробування, перетерпіти лихоліття, здійснити найвищий подвиг в ім'я свого народу. Серця їхні сповнені любов’ю до Вітчизни! А були вони звичайними людьми, хотіли жити, любити, ростити дітей, зводити нові оселі і відкривати власний бізнес. І в одну мить війна обірвала все: і любов, і страждання, і радість, і сум. Скільки їх поховано? Чи хотіли вони цього? Усі вони завжди будуть у наших серцях.

Воювати за свій рідний край, за родину, за волю, що це значить? Це значить бути справжньою людиною. Потрібно завжди боротись за своє, йти до своєї мети. Адже ми, на своїй рідній, Богом даній землі і правда на нашому боці.

У кожної людини є щось своє, найсвятіше, у душі. Для неї воно настільки величне, що навіть думкою не осягнути. Таким було ставлення до рідної землі неперевершеного поета Тараса Шевченка. Кобзар безмежно любив і своїх пращурів, і своїх сучасників, і майбутнє покоління роду українського. Та любити, щиро вболіваючи за долю співвітчизників – це одне, інша ж справа – поетичним гарячим словом пробуджувати їх та спонукати до боротьби за краще життя, за щасливу долю.

Борітеся - поборите! Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Рідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді й вільнолюбиві, які не віддали свій край чужоземним загарбникам - завойовникам. Кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідну мову — співучу, неповторно чарівну.

Війна Росії проти України докорінно змінила життя української молоді. Багато юнаків і дівчат йдуть добровольцями до війська, щоб давати відсіч агресору, долучаються до лав тероборони та займаються волонтерством. Відомі кіноактори та телеведучі стали до лав ЗСУ, або волонтерами. Хто міг би подумати, що телеведучі Сергій Притула, Леся Нікітюк та багато інших змінять затишні студії і стануть волонтерами та допомагатимуть нашим ЗСУ. Повномасштабне вторгнення російських військ на Україну, перекреслило мрії багатьох молодих українців. Молоді люди змінили модний брендовий одяг та ділові костюми на військову форму і зі зброєю в руках захищають нашу неньку Україну, допомагають тисячам переселенців, які залишились без домівок, або втратили їх зовсім. Так відомий український модельєр і дизайнер одягу Андре Тан відклав пошиття модних ошатних суконь і займається пошиттям одягу для військовослужбовців. Тисячі українців виїхали за кордон, але і тисячі повернулись, щоб стати на захист рідної землі. Ми бачимо, і є свідками цієї страшної війни, бувають дні, коли ми змушені просторі світлі класи змінити на укриття під час повітряних тривог. У лексиконі українців з’явились нові слова «Джавеліни» та «Байрактари. Кожного дня ми з острахом слухаємо новини, боячись почути про нові жертви і руйнування. Ми всі розуміємо що ця війна - це не десь далеко, адже прилітає всюди, це війна на винищення нас як нації. Та українців це лише загартовує і ще більше згуртовує.

Ми, молоде покоління, прекрасно розуміємо, що ми на своїй землі, усе витримаємо, переможемо і саме нам відбудовувати нашу вільну державу. Потрібно лише вірити у ЗСУ. Перемога за нами! Слава Україні!Слава нації! Смерть ворогам!