Я жила в Кремінній. Місто було під обстрілами з першого дня війни. Потім місто окупували. Я з дітьми виїхала евакуаційним потягом з Лимана, чоловік залишався вдома. Спочатку ми поїхали до Польщі, а потім повернулись в Україну. Мій чоловік також виїхав, у Черкаській області ми возз’єднались. В окупації залишалась моя мама. Довгий час вона не могла виїхати.

Потім все ж таки мені вдалося маму врятувати, але за два тижні після виїзду вона померла. Мій чоловік пішов на війну і там загинув.

Я переживаю горе за горем, війна позбавила мене рідних людей. Я не знаю, як жити далі. Тримаюсь тільки заради дітей. Дуже хочу, аби закінчилась війна.