Війна мене застала в Бердянську. Я збирала дітей в школу. Звісно, що ніхто нікуди не пішов. Почалась окупація, я була шокована. Продуктів у місті не було, я не могла зняти готівку. Я не знала, чим годувати дітей. Не було зв’язку, тож не знала, що відбувається в Україні. Я думала, що все швидко закінчиться. Але ж ні.

Багато людей приїжджали з Маріуполя, розповідали жахи. Я вирішила виїжджати, щоб не чекати найстрашнішого. На блокпостах росіяни знущались над чоловіками. Мені було страшно на це дивитись. Нас пропустили, ми дістались Запоріжжя. Коли я побачила наших воїнів ЗСУ, розплакалась. Зараз живу в Кіровоградські області. Вірю, що Україна переможе. Головне, аби всі ми вистояли у цій війні.