Шевченко Микола, 9 клас, Новоселицький ліцей

Вчитель, що надихнув на написання — Густяк Олена Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Мені часто сниться, як ми знову всі разом сидимо за великим столом, сміємося і ділимося новинами.

Я мрію про день, коли війна закінчиться, і ми зможемо повернутися до свого мирного життя. Але навіть зараз, під час війни, я намагаюся знаходити позитивні моменти, щоб не втрачати віру в краще майбутнє.

Війна… для мене це страшно. Коли починається війна, здається, що час зупинився, що кожен день – це останній. Це як замкнене коло. Кожен день для мене та моєї родини – це новий виклик. Війна – це трагедія, яка торкнулася моєї родини. Але я знаю, що з цієї трагедії ми вийдемо сильнішими і мудрішими. Ми ж – родина Шевченків (саме прізвище не дозволяє нам здаватися без боротьби).

Я з власного досвіду знаю, що війна забираю людське життя, домівки, спокій та впевненість у завтрашньому дні. Вона прийшла до нас несподівано та підступно.

Моя родина змушена була залишити затишний будинок, бабусю, родичів, друзів та переїхати у більш безпечне місце.

Це так сумно… Я постійно думаю про те, як проживає моя бабуся в Кам’янському з усіма родичами. Я дуже хочу туди повернутися та повернути час назад, коли ми з друзями зустрічалися, святкували та гралися у мирному селі. Хіба ж я, чи тисячі таких, як я могли подумати, що війна змінить усе докорінно.

Через 1000 днів війни я зрозумів, що найважливіше – це людське життя та підтримка. Сьогодні, озираючись назад, я розумію, що війна – це не просто етапи у житті, а цілий світ, який змінив мене та мою країну.  Мені здається, що війна показала, наскільки ми, люди, сильні і незламні. Ми можемо подолати будь-які труднощі, якщо будемо діяти разом. Війна зруйнувала багато стереотипів і додала нам мудрості.

Я хочу подякувати всім, хто допомагає нам у цей складний час: нашим рідним, друзям, волонтерам.

Їхня підтримка – це те, що надає нам сил рухатися далі. Я вірю, що разом ми подолаємо всі труднощі і відбудуємо нашу країну.

Я вірю, що кожна війна рано чи пізно закінчується. Головне – не втрачати надію і боротися за мир. Нехай наш досвід стане уроком для майбутніх поколінь, щоб вони ніколи не знали жахів війни.