Я вже два роки живу в Києві. Підприємство, де я працюю юристом багато років, евакуювало всіх співробітників із Донецька до Києва ще в липні 2014 року. Можна сказати, що війна почалася в мене на очах, тому що мій будинок знаходиться недалеко від аеропорту.

26 травня 2014 року пам’ятаю дуже добре, коли почали бомбити аеропорт і залізничний вокзал. Усе це бачила з власного балкона. Стрес, страх. Особливо важко було впоратися із собою, коли з’явилися перші жертви серед мирного населення.

Але тоді я не розуміла, що це все ще дрібниці в порівнянні з тим, що доведеться пережити Донецьку. На моє щастя, все, що відбувалося й відбувається в Донецьку, я знаю тільки з Інтернету та розповідей родичів. Дуже хвилююся за них. Удома не була вже півтора року.