Деркач Марія, 9 клас, ЗЗСО „Піщанський ліцей”

Вчитель, що надихнув на написання — Животкова Світлана Петрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Одна тисяча днів війни – це цифра, яка містить у собі багато болю, втрат, надій. Кожен день – це не просто дата в календарі, а окремий етап боротьби за життя кожного українця. Мій шлях протягом цього періоду став не лише випробуванням на витривалість, а й можливістю переосмислити цінності власного життя.

Моя історія, як і історії багатьох інших українців, почалася з дня, коли раптом все змінилося. Життя, яке здавалося таким спокійним і передбачуваним, було зруйноване звуками вибухів і тривог.

Кожен день ставав боротьбою за виживання, за збереження життя рідних і близьких.

Одна тисяча днів війни – це одна тисяча днів вибору між страхом і надією, між сумом і вірою в краще.

Дедалі ставало все важче залишатися незламною. Кожне втрачене життя на фронті або серед мирного населення кровоточило нестерпною раною, яка ніколи не заживе. Звичайні люди стають героями, які, віддаючи своє життя, виборюють свободу і незалежність Батьківщини. Кожен з нас став свідком неймовірної стійкості, незламності українського народу. Кожен робить свою посильну справу, яка наближає перемогу. І я також не стою осторонь.

Разом з друзями плетемо маскувальні сітки, робимо окопні свічки, проводимо благодійні ярмарки, на яких збираємо кошти на потреби наших військових.

Одна тисяча днів війни – це уроки життя, які доводиться засвоювати кожному з нас. Війна навчила цінувати навіть найкоротші миті життя, спілкування з близькими, мирні дні. Саме тепер я усвідомила, наскільки важливо залишатися людиною. Сьогоднішні події – це не просто боротьба за територію чи політичні інтереси, а боротьба за наші цінності, за право жити вільно.

Коли в пам'яті перегортаю цю одну тисячу днів, розумію, що кожен з них став випробуванням на нашу міцність, на саможертву заради інших. Кожна маленька перемога, кожна подолана перепона – це крок уперед, крок до свободи, крок до перемоги! Війна навчила бачити світ і іншими очима, помічати навіть найменші проблиски світла в темряві.

Мій шлях під час війни – це шлях внутрішнього зростання. Це шлях, який триває і сьогодні, адже боротьба за мир і свободу ще не завершена. Однак, я вірю, що попереду нас чекає тільки краще – наша Перемога!