Пачин Микита, 10 клас, Опорний заклад "Торецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6" Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Крилова Олена Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – це те, що завжди здавалося чимось далеким і нереальним. Вона наче існувала лише в історичних книгах або новинах про інші країни. Але коли війна прийшла до нас, усе змінилося. 1000 днів — це не просто цифра, це період, за який життя розділилося на "до" та "після". За цей час я пройшов свій власний шлях, наповнений різними почуттями, страхами та втратами.

Спочатку був шок. Війна вибухнула раптово, і важко було повірити, що це реальність.

У перші дні здавалося, що це просто кошмар, від якого скоро прокинешся. Але з кожним днем цей "сон" ставав усе більш реальним. Новини про бомбардування, руйнування та втрати змушували прокидатися зі страхом і лягати спати з тривогою. Я, як і більшість, думав лише про безпеку близьких, про те, як пережити цей страшний час.

Згодом страх почав перетворюватися на злість. Злість на тих, хто почав війну, злість на несправедливість світу, який дозволив цьому статися.

Але водночас з’являлося і розуміння, що просто чекати вже неможливо. Треба діяти. Кожен з нас почав шукати своє місце в цій боротьбі: хтось пішов на фронт, хтось став волонтером, інші допомагали тим, хто втратив дім. Моя роль у цій війні не була великою чи героїчною. Але я розумів, що кожна допомога важлива. Це може бути донат для армії, куплена ковдра для біженців або просто підтримка друзів, які залишилися в окупації. Війна навчила мене цінувати кожен внесок, навіть найменший, і усвідомлювати, що без нього не можна обійтись. 

Ми, як народ, стали сильнішими. І ця сила не лише в зброї, але й у нашій єдності, людяності та готовності допомагати одне одному.

Тисяча днів війни – це не просто відлік часу, це частина мого життя. Вона змінила мене, зробила дорослішим і сильнішим. Я знаю, що попереду ще багато випробувань, але цей шлях дав мені віру в те, що ми зможемо все подолати. Війна навчила мене цінувати кожну мить, кожен день, кожну людину, яка поруч.

І головне – ніколи не здаватися.

Мій шлях ще триває, як і боротьба за наше майбутнє. Але я вірю, що одного дня настане мир, і всі ці тисячі днів будуть згадуватися не тільки як період болю, але й великої надії на перемогу.