Мені 35 років. Я жила в Маріуполі з чоловіком і дитиною. Ми з самого початку зрозуміли, що потрібно виїжджати з міста, але не було такої можливості. Тому знаходились в Маріуполі до середини березня. 

Наша квартира згоріла. Ми жили у рідних, допомагали одне одному. Продукти в нас були.

Виїжджали власним транспортом. Нас не обстрілювали, але місцями було небезпечно. У Токмаку Запорізької області залишилися переночувати. Перетнули чимало блокпостів. На кожному з них російські військові перевіряли наші документи й речі. В дорозі нам зустрічалося багато добрих людей, які пропонували свою допомогу.

Війна кардинально вплинула на нашу сім’ю: ми з чоловіком розлучилися. Зараз я живу у мами в Хмельницькому. З нами живе моя сестра. Я знайшла роботу, працюю.