Війна змусила нас зіштовхнутися з багатьма проблемами. Насамперед – постійний страх за своє життя та життя близьких. Після виїзду з Горлівки у 2021 році у моєї доньки була постійна тривога та депресія, через те, що всі її друзі та родичі залишилися там, а нам вдалося виїхати. Єва ходила на консультації до психолога, і це їй дуже допомогло, але все одно вона постійно живе у страху та переживаннях.

Ми з донькою були вдома, у Лозовій, і прокинулися від вибухів. Ми дуже злякалися, адже лише півроку тому виїхали з Горлівки, де постійно лунали обстріли, та нарешті відійшли від цього всього – а тут знову почалося.

Ми тікали від війни, а війна, як виявилося, наздогнала нас.

Дитина знає, що таке війна з 2014 року, і вже тоді їй довелося все це пережити. Вона почула вибухи раніше, ніж я встигла їй пояснити, і дуже злякалася, але я змогла деякий час її заспокоїти.

Взагалі всі дні були страшні, але ми поступово звикаємо до постійних обстрілів. Найстрашніше – коли літаки пролітають прямо над дахом, а потужні вибухи лунають поруч.

У моєї доньки після переїзду була депресія, з якою ми працювали з психологом. Також Єва дуже заїкалася з 2014 року через страх війни, але завдяки роботі з логопедом та психологом зараз вона майже говорить без зупинок. Проте вона досі боїться висловлювати свою думку, бо боїться заїкнутися.

Наразі ми проживаємо на території, де ведуться бойові дії, і моїй доньці не вистачає спілкування з іншими людьми, адже вона сидить вдома через страх обстрілів і постійних тривог.

Нестача їжі була особливо відчутна, коли ми не виходили з дому 10 днів у Горлівці через близькі прильоти – тоді ми харчувалися лише сухарями та водою, бо запаси були обмежені.