Кірсіч Діана, 16 років, учениця 11-го класу Вільногірського ліцею №4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Роскокоха Тетяна Валеріївна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Ніколи б я не хотіла писати есе на тему «Війна», але це неможливо обійти стороною. Прокинувшись 24 лютого від повідомлення, що почалась війна, це мабуть найстрашніше, що було в моєму житті. Я цього не усвідомила, як і всі чекала, що два тижні і все закінчиться…

На жаль, жахлива, кровава, болісна війна вже триває 7 місяців. І все ж таки прийшлось усвідомити, що почалася справжня війна. Мабуть я це усвідомила тоді коли це зачепило мою родину - мій тато повинен був йти захищати наших людей та нашу землю. У цей момент я відчувала ненависть та злість до наших ворогів.

День 24 лютого я запам’ятаю назавжди, в цей день я зрозуміла, що треба бути сильною та дорослою. Моє життя наче перекинули до гори дригом, адже всі плани на щасливе майбутнє ми залишили 23 лютого. І повинні були жити свій день як останній.

Моя родина змінилася майже в усьому, ми стали більш турботливими та сильнішими духовно. Війна йде вже 7 місяців, але я все одно вірю, що це все скоро закінчиться, і ми будемо далі жити мирно, щасливо та спокійно.

Для мене мир-це країна яка розвивається та живе без вибухів та сирен. Коли всі вдома зі своїми рідними. Бажаю всім миру.