Колишній вчительці середньої школи у селі Ніжиловичі Київської області, Зінаїді Андріївні Шевченко, на другий день після початку повномасштабного вторгнення… принесли квіти.

«Староста і його син приносять мені ось такий великий букет троянд і кажуть: «Зінаїда Андріївна, хоч війна, але ми не забули, що ви народились», – пригадує колишня вчителька української мови та літератури, яка має спільну дату народження із поетесою Лесею Українкою. У  школі, у якій працювала Зінаїда Шевченко,  так її й називали "Лесею Українкою", бо Зінаїда теж складала віршики. А коли познайомилася з поетом — фронтовиком Другої Світової війни Олександром Підсухою, почала читати йому свої вірші вголос.  Олександр Миколайович Підсуха, перша книга віршів якого «Солдати миру» побачила світ вже після війни, виявив бажання зустрітися з учнями Зінаїди Андріївни.

Зустрічей з учнями прозаїк та драматург провів  багато. Підсуха розповідав дітям про відомих діячів української культури – Олександра Довженка, Максима Рильського, Павла Тичину… «А я популяризувала його твори», ­– згадує Зінаїда Шевченко про їхню багатолітню творчу співпрацю. 

Після смерті поета, Зінаїда Андріївна створила музей його пам’яті.   Звісно, що це не єдине місце, де зберігаються експонати, пов'язані із Підсухою. Є вони й в архівах Київського музею літератури та мистецтва. Але саме через свій, як вона каже, «самодіяльний» музей, вчителька двічі відмовлялася від евакуації під час повномасштабного вторгнення. 

«Я сиджу тут у кімнаті. Чую, вікна летять. Скло – на мене. Всі двері повідкривалися. Всі! Навіть ті, що були на застібці! Така сила удару. Уламки снаряду… Сиджу я. Сама самісінька. І плачу. Прошу: «Пронеси, Господи!», а вітер гуляє по хаті. Холодно», – розказує співбесідниця про пережиті обстріли.

Виїжджати відмовлялася, бо переживала за свій музей. Все казала: «А де ж я подіну музейного Підсуху?». Та згодом староста вмовив  жінку виїхати. «Я поїхала із портфелем, у якому були тільки документи. Мені одяг приносили. І взуття. І їсти – кожний день», – згадує Зінаїда Шевченко час, проведений у добрих людей, які надали їй притулок. 

Музей, присвячений поету Олександру Підсусі, під обстрілами вцілів.

Зінаїда Андріївна вважає вірші із фронтової книги українського митця під час сьогоднішньої війни актуальними, як й 70 років тому.

«Народу мир потрібен, як вода.

Як хліб і сіль…

І він його доб'ється.

Ганьба і смерть тому, хто напада,

І вічна слава тим, хто не здається»

«Які ж вони актуальні сьогодні», – каже берегиня пам’яті поета. Зінаїда Шевченко запевняє, що зберігатиме музей й надалі та прийматиме відвідувачів — доки жива.