Від початку повномасштабної війни наше життя змінилося. Коло спілкування обмежене, постійні сирени та небезпека виснажують. У дитини часто пригнічений стан.

 

Перший день війни був особливо страшним - страх, невизначеність і відчуття безвиході.

 

Кожен день, коли місто перебуває під масованими атаками, додає стресу й тривоги. Син уже самостійно стежить за вектором ракет і наближенням небезпеки, що свідчить про постійне внутрішнє напруження.

 

Два роки тому він відвідував табір у Карпатах. Повернувся звідти натхненний, активний і веселий, знайшов нових друзів, більше розкрився та повірив у себе. Цей досвід став для нього важливою підтримкою.

 

Ми отримуємо волонтерську та психологічну допомогу. На щастя, безпосередніх поранень чи руйнувань не зазнали, але були відключення світла, а відповідно - води й тепла в квартирі.

 

Попри всі труднощі, нас тримає віра в Перемогу та відповідальність за дітей.