Ми — багатодітна родина ВПО, виховуємо трьох дітей: 14, 12 і 5 років. Родом із Донецька, який були змушені покинути ще у 2014 році. Кілька років жили в орендованому житлі в Покровську. Перед народженням молодшої донечки здійснилася наша мрія — ми придбали великий будинок із чудовим садом. Здавалося, життя починає налагоджуватися.

Але в будинку мрії ми прожили лише півтора року. Почалося повномасштабне вторгнення — евакуація, знову орендоване житло, знову невизначеність. Знайти квартиру виявилося непросто: статус ВПО, троє дітей і собака ставали перешкодою. Нам пощастило винайняти житло у Трускавці, і ми вдячні за це. Проте мрія про власний будинок залишається з нами.

Найболючішим моментом стало те, що наш будинок у Покровську був зруйнований і згорів. Це була не просто нерухомість — це був наш дім, наша праця, наші спогади й плани на майбутнє.

Доводилося стикатися з нестачею їжі та браком коштів на оплату оренди. Попри складні обставини й відсутність належної державної підтримки, ми намагаємося адаптуватися та жити далі.

Я також волонтерила в лікарні, де військові з ампутаціями чекають на протезування, бо вважаю важливим підтримувати тих, хто захищає нашу країну.

Найбільша сила для мене — це відповідальність перед моїми дітьми та їхнім майбутнім. Саме вона допомагає не здаватися і рухатися вперед.