"Він стік кров’ю у мене на очах"

56-річний Олександр Шарпило загинув 9 березня 2022 року в Количівці на Чернігівщині. Тоді, згадує дружина Віта, снаряди прилітали кожні 40 секунд. Олександр отримав смертельне осколкове поранення.

Олександр народився в Криму. Після розлучення батьків разом із мамою переїхав до села Єліне на Чернігівщину. Там закінчив школу. Далі навчався на інженера сільськогосподарського обладнання в технікумі у Білорусі. Відслужив строкову службу в армії. Повернувшись додому, працював у колгоспі в Єліному, там познайомився з майбутньою дружиною Вітою. Згодом вони переїхали у Количівку, де жила жінка.

Олександр працював у колгоспі понад 12 років. Коли господарство почало занепадати, влаштувався водієм у пожежну частину: понад 10 років возив керівника пожежної станції. Згодом був водієм у районній податковій службі. Далі вийшов на пенсію. Останній період життя працював водієм на пасажирському маршруті «Київ – Чернігів».

Із перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну родина Шарпилів підтримувала військових ЗСУ, які перебували в селі. Віта готувала їжу, розвозила хлопцям каву та чай, сніданок. Родина мала генератор, тож заряджала телефони військових і блоки для безпілотників.

9 березня 2022, коли Количівку сильно обстрілювали, Віта зі сином та невісткою сховалися в погріб, а Олександр із сусідом – відмовилися. Черговий снаряд розірвався біля дому, де вони стояли.

«Я зайшла у погріб, стою біля дверей, чую сусід кричить, що Сашу поранено. Я думала, може, в руку чи ногу. Відкриваю двері, а чоловікові перебило на шиї – там, де сонна артерія. Він стік кров’ю у мене на очах. Я встигла сказати, що ми його любимо і завжди пам’ятатимемо. Я разом із ним померла того дня», – сказала дружина Віта.

У погребі ховався від обстрілів й улюблений собака Олександра – вівчарка Амур. Коли Віта почула, що чоловік поранений і відчинила льох, Амур вискочив й став облизувати помираючого господаря з голови до ніг. Потім він заскочив у погріб та гриз дерев’яні двері від розпачу.

Поховати Олександра на кладовищі в Количівці було неможливо через обстріли.

10 березня 2022 року син відвіз тіло батька до Чернігова, де його поховали на старому цвинтарі.

В Олександра Шарпила залишилися дружина та син.

Історія з instagram каналу Victims of russia.