Афтєні Вероніка, учениця 11 класу Дніпровського ліцею №42 Дніпровської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шапошник Світлана Петрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

24 лютого 2022 року - дата, яка назавжди закарбується в пам’яті кожного з нас. Близько 5-ої ранку ворог вторгся на нашу землю, і з того часу немає спокою. У той день, чоловіки залишили свої родини та пішли боронити Україну, діти враз подорослішали на 20 років.

Страх охопив усю країну, але не дивлячись на це, ми взяли себе в руки і стоїмо щитом за свою Батьківщину.

Україна з давніх-давен бореться за свої землі та свободу. На долю українського народу випало та продовжує випадати багато випробувань. Це певним чином вплинуло на характер українців. Саме тому, коли почалась війна, люди не розгубились, а об’єдналися проти ворога. У перші дні українці власноруч робили коктейлі Молотова й кидали їх на російські танки.

Також я добре пам’ятаю те, як у минулому році проходили уроки в школах, навіть масовані ракетні удари, відключення світла не завадили нам вчитися та здобувати знання.

Учителі, як могли підбадьорювали нас і не давали падати духом. Ось це й ілюструє справжню незламність українського народу, який, не зважаючи на всі перешкоди, твердо стоїть на ногах!

Декілька місяців тому до нашого класу прийшла новенька. Як виявилось, вона переселенка з Херсонської області. Ми дуже здружилися з нею, і вона розповіла мені свою історію.

Слухаючи її, кожен раз моє серце завмирало, для мене - людини, яка не бачила справжніх жахіть війни,- це було страшно. Я певним чином, навіть не могла усвідомити, що це все насправді, бо як такі страшні речі можуть відбуватися в моїй країні. І таких історій тисячі, це сумно.

Звісно, з морально-етичних причин я не можу розказати подробиці, але одне я можу сказати точно: “Олександро, ти для мене приклад справжньої сили духу! Не дивлячись на всі випробування, які ти пройшла, ти не перестаєш посміхатися й радіти навіть дрібницям”.

Це в котрий раз показує, які ми непереможні. Тому я без вагань можу сказати, що я пишаюсь тим, що я Українка!

Те, що зараз переживає український народ, це все не просто так. Зараз формується новий етап нашої історії, який буде мати великий вплив у майбутньому. На жаль, путін забрав наше дитинство та позбавив нас золотих років молодості.

Тому наше головне завдання - підтримувати наших захисників і якомога більше робити для перемоги, щоб наші діти мали можливість жити в мирній та незалежній країні. Віримо в перемогу!