41-річного Дмитра Коновалова російські військові розстріляли 4 березня 2022 року на вулиці Яблунській, 203-Б у Бучі. Близько 17.00 Дмитро вийшов покурити на подвір’я поряд із підвалом, де мав майстерню. Разом із ним був 15-річний сусід. Юнак побачив, що наближаються солдати, і сказав Дмитрові, що потрібно ховатися. Той відповів: «Я ніколи ні від кого не бігав і зараз не побіжу» та сів курити на сходах підвалу. Це були його останні слова. Російські солдати, що вийшли з-за рогу будівлі, вистрілили Дмитрові у шию, груди й обличчя.

Він нас оберігав живим, а тепер і мертвим оберігає…

«Наступного ранку до нас прийшли сусіди і сказали, що Діми більше немає. Ми хотіли забрати його у квартиру, але жінки, які переховувалися у підвалі, повибігали і просили не забирати тіло. Казали, що окупанти до них не заходять: «Він нас оберігав живим, а тепер і мертвим оберігає», – розповіла Марія Коновалова, мама Дмитра.

П’ять днів тіло загиблого пролежало на місці вбивства. Згодом мама і брати Дмитра перетягнули його до котельні неподалік і під дулами російських автоматів поховали у дворі.

Дмитро Коновалов був родом із Бучі. Тут закінчив школу, а згодом технікум.

«У 1980 році ми з чоловіком отримали квартиру на Яблунській. Наші сусіди жартівливо називали Дмитра «космонавтом». Він рано почав ходити, а коли ставили його в ходунки, то Діма просто-таки літав. У підлітковому віці він часто відпочивав у таборах, відвідував гуртки, зокрема й театральний. Був лідером, соціально активним. Ніколи не сидів на місці», – пригадала Марія.

Після училища Дмитро разом із батьком працював електриком на державному підприємстві «Механізована колона №35». Мав шостий розряд. Ремонтував високовольтні лінії. На дозвіллі любив ходити по гриби з родиною. У 2012 році важко переживав втрату батька, з яким був дуже близьким.

У підвалі будинку Дмитро облаштував майстерню, де лагодив телевізори і загалом - електроприлади.

«Він був добрим. Майстер на всі руки. Небагатослівний. Працював багато. Встиг звести каркас будинку на своїй ділянці. Зустрічався з дівчиною, планували спільне майбутнє. Коли почалася війна, хотів записатися у тероборону. Як підірвали Романівський міст і багато людей повернулися до Бучі, допомагав жінкам і дітям розміщуватися у підвалах», – сказала Марія Коновалова.

Після ексгумації Дмитра поховали на міському цвинтарі. Нині Марія Коновалова збирає гроші на пам’ятник сину.

У загиблого залишилися мама і двоє братів.

Історія з instagram каналу Victims of russia.