Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Єлизавета Калиновська

«Війна людей їсть, кров'ю запиває»

переглядів: 232

Калиновська Єлизавета, учениця Лиманського НВК «Гімназія – ЗОШ І ступеня»

Війна… Слово зароджується десь там, над головою, оглушує, а потім розривається на тисячі осколків і падає вниз… на землю… на МОЮ землю. Не згадувати?  Розплющити очі – і дивитися досхочу у синє чисте небо! Не можу…  Вона і досі поруч – війна.

І знову пам’ять невблаганно малює цей червневий день 2014 року. Поштовх.  Маленька Ліза прокидається не від лагідного голосу матусі, а від страшенного гулу за вікном: просто поруч  -  літак, а потім… вибух.

Мама вбігає до кімнати, пригортає. Сонне дівча ховає голову в її теплих обіймах, нічого не розуміючи. «А що, ми на море не їдемо?» - звертається до мами, адже вчора ввечері готувалися.

Новий вибух: машини у дворі нашої багатоповерхівки відгукуються хором сигналізації. Обійми стають міцнішими, і такий рідний голос дрижить: «Ні, доню. Війна». «Даремно речі збирали», - зітхаю.  

У ту хвилину я не розуміла всього жаху цього слова. І тоді, коли ми йшли сходами вниз, і тоді, коли опинилися у підвалі разом із сусідами, мені здавалося, що я потрапила в якийсь страшний фільм.

У підвалі темно та холодно, кутаємося у простирадла. У тусклому світлі ліхтариків та свічок знайомі обличчя сусідів – перелякані, схвильовані. Трирічна дівчинка плаче. Бабуся із сусіднього під’їзду хапається за серце. Моторошно і лячно!  

В одну мить ми почули страшний удар, і нам здалося, що розтрощило наш будинок. Коли настала тиша і ми вийшли на подвір’я, то з’ясувалося, що снаряд влучив у хлібозавод, що поруч. Ця споруда в буквальному сенсі врятувала наш дім. А потім – нові вибухи. І знову підвал…

 На превелику радість, наступного дня наше місто було звільнене. Та життя вже не було таким, як раніше. У селах поруч бої тривали до кінця літа, відгуки пострілів долітали і не давали заснути маленькій Лізі, яка не по книжках і словниках, а на власному досвіді пізнавала лексичне значення слова «війна».

Комендантська година, відсутність зв’язку, повідомлення про бої і смерті. Розірване повітря, розірваний час, розірвані мрії, розірване життя…

Аж ось наприкінці літа наші воїни погнали війну далі, до Донецька. Ми стали потроху відновлювати звичне життя. Пролунав перший дзвоник, і в нашій школі з’явилося багато новеньких – дітей, які втікали від війни.

Слухаючи їхні розповіді про обстріли,   зруйновані будинки,  я думала про те, як же нам пощастило, що нас звільнили! Я сиділа у підвалі один день, а люди втратили все. А там, на лінії розмежування, хтось і зараз сидить у підвалах. І кожний новий день для них може стати останнім.

Війна…  І знову  відчуваю, як падає вниз небо і стогне земля, обпечена і  понищена. Налякана маленька дівчинка на руках у матусі… І обличчя людські – без посмішок, сповнені жаху та відчаю.  І найстрашніше – смерть. «Війна людей їсть, кров'ю запиває», - страшна правда сконцентрована у цьому прислів’ї нашого народу.

Зараз я навчаюся в одинадцятому класі, готуюся до ЗНО, будую плани на майбутнє. У вихідні займаюся в театральній студії та танцювальному гуртку, читаю книжки, насолоджуюся спілкуванням з друзями. І можу, можу досхочу дивитися у чисте небо! Усе це дає таке коротке, але таке важливе слово «мир». Загадую слова Віллі Брандта, які дуже добре розумію: «Мир – це не все, але все без миру – ніщо».

Війна відступила від мого міста… Але я не можу бути до кінця щасливою. Вона не пішла з моєї землі. Вона й досі поруч... Моя найзаповітніша мрія, щоб над усією Україною небо було чистим і мирним, щоб люди прокидалися під щебетання птахів, а не під страшні постріли.

Війни не приходять самі по собі – їх розпочинають люди. Що керує ними? Жага до влади, алчність, жорстокість? Я не можу цього ні зрозуміти, ні осягнути. І так хочеться, щоб усі  почули мої слова:

Хай буде МИР! В усьому світі – МИР!
   Це головний життя орієнтир!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Лиман 2014 2021 Текст Історії мирних молодь діти 2014 зруйновано або пошкоджено житло обстріли безпека та життєзабезпечення діти 2021 Конкурс есе 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій