Я з родиною живу у селі Петро-Михайлівка. Мешкаю разом з мамою і сестрою. Ми нікуди не виїжджали. У Запоріжжі я працював пару місяців - навесні і влітку. 

Коли почалася війна, я не хвилювався, спокійно реагував. У нас бойових дій не було. Чутно із Запоріжжя обстріли, а у нас іще жодного разу не прилітало. 

Важко стало знайти роботу відтоді, як розпочалася війна. На даний момент я без роботи. Працював на "Мотор Січі", доки туди не влучила ракета. Я ще певний час попрацював і поїхав у село. 

На початку війни були черги у крамниці, в аптеки. Вода була, світло теж, а от продукти було придбати неможливо. Це тривало недовго, а потім усе з'явилось. 

Відволікаюсь від психологічних проблем домашньою роботою. Тепер проблеми зі світлом, і з інтернетом. 

Думаю, що війна закінчиться наступного року. Сподіваюсь, що я знайду роботу і буду жити в Запоріжжі.