24 лютого ми прокинулися рано. Чоловіку почали дзвонити і казати, що почалася війна. Проживали ми в мікрорайоні Східний. Коли почалися прильоти, перебрались на інший бік міста.
Світло, зв’язок, опалення і газ вимкнули на початку березня. Тепер розумію, що відсутність зв’язку допомагала нам, бо деякі речі краще було не знати, щоб не відчувати стрес.
В один із днів чоловіка поранило, його прооперували. У лікарні поставили апарат Єлізарова і сказали, що треба двічі на день знезаражувати ногу. У мене була істерика.
Коли ми виїжджали, до чоловіка придивлялися на усіх блокпостах. Він працював на Азовсталі, то мав фірмову куртку заводу. Росіяни, мабуть, думали, що він військовий.
Зрештою, в Бердянську чоловіка долікували. Врятували йому ногу. Сказали, що за два тижні він би її втратив.
