Голова громадської організації у Новопскові пам’ятає перші обстріли та наслідки війни: зруйновані будинки, понівечені долі. За сім років чоловік здобув підтримку місцевих, став депутатом селищної ради та почав змінювати себе.

Важко сказати, що найбільше запам’яталося з війни, бо було дуже багато подій. Коли волонтерили, бачили і обстріли, і наслідки війни. І відношення людей було різним, бувало й погрожували.

 З того часу я став більш політично активним, став депутатом місцевої ради. Я став декларувати цінності, яких дотримуюсь. Якщо раніше міг прийти в лікарню, і щоб не стояти у черзі, дати знайомому лікарю могарич, щоб допоміг, то зараз я стою в чергах, роблю все, як потрібно, не бігаю вирішувати питання, а намагаюсь робити згідно зі встановленими правилами, законами і порядками. Став слідкувати за собою, своєю діяльністю. Це не просто, але намагаюсь робити так.

Багато чого за цей час вдалося досягти: навчився спілкуватись з людьми, писати проєкти та реалізовувати, організовувати заходи. Бо організація стала брати участь у конкурсах, вигравати проєкти.

Ми будували ЦНАПи [Центри надання адміністративних послуг]. Протягом шести років пройшли тренінги, практичну роботу з кошторисами. Багато принесли користі нашому регіону, багато допомогли людям. Є у нас «кошолка» досвіду.

 Мрію про те, щоб Україна стала сильною, й ми на рівних спілкувалися з іншим світом. А для  дітей – миру, хорошої освіти гідної роботи в Україні.