Коли перший раз почули вибухи, у мене був справжній шок. Я глянула на дочку, а в неї почалися судорога та істерика. Від стресу її постійно нудило. Ми бігали по підвалах. У мене на руках був восьмимісячний син. Опалення вдома не було через відсутність світла. До підвалу ми бігали до сусідів.

З міста виїжджали сусіди і запропонували нам. Ми швидко зібрались і поїхали з ними. Ми зупинились у Запоріжжі. Мій чоловік працює, так і живемо.

Зараз моїх собак та котів годує сусідка.

Мій будинок вцілів, тільки повилітали вікна.

Сподіваюсь на перемогу, головне - не падати духом.