Мені 52 роки. Я консультант Центру професійного розвитку. Живу у Снігурівці з мамою. Їй дев’яносто років. 

Окупанти з’явилися в місті у неділю. Я йшла до церкви і побачила танк. Це стало шоком для мене. Коли поверталася додому, вже стояли блокпости. Ми дев’ять місяців провели в окупації. 

Шокувало, коли зникло світло, зачинилися магазини. Ми сушили сухарі з того хліба, який залишався у нас. Води не було з весни до осені.

У моїй квартирі вилетіли вікна. Однієї суботи я була в церкві на вечірній службі, коли почався обстріл. Кілька вибухів пролунало зовсім поряд. У церкві вилетіли вікна і двері, багато ікон були побиті. На щастя, ніхто із присутніх не постраждав. Хоча в місті були загиблі. Внаслідок прильоту по одній з вулиць загинуло відразу чотири людини. Хочеться, щоб настав мир, щоб люди не гинули.