За своє життя я виховала семеро дітей. У мене вже є онуки та правнуки. Перший день війни для мене був страшним, тому що поряд росіяни бомбили села. Я не знала, куди бігти, де ховатись. Довелось бігти у підвал. Зі мною була маленька онучка, я за неї дуже хвилювалась. Ми нікуди не виїжджали. У селі буває, немає світла та води. Доводиться пристосовуватись. 

Мене шокувала війна. Мого зятя поранило. Зараз багато часу потрібно, аби він відновився. Я навчилась долати стрес. Хочу, щоб було мирне небо для моїх дітей та онуків.