Чули, як стріляють. Падали снаряди, ходили військові, їздили. Пам'ятаю, що ми ходили ховатися у ванну й у підвал. Підвал просто був далеко, а ванна близько. Вночі ходили у ванну. Коли починали стріляти, мене будили, і ми ходили туди спати, щоб сховатися від осколків від вікон.
Трохи різкий страх, потім трохи заспокоюєшся. Починає швидше битися серце і дихання трохи зменшується.
Я бажаю всім дітям у світі ніколи не здаватися, йти до останнього й бути радісним весь час. Мирного неба над головою, щастя та здоров'я.
.png "Імена")
