Мені 29 років. Я вчитель фізичної культури. Живу в Херсонській області, на правому березі. Ми були на окупованій території, потім виїжджали до родичів в Житомирську область, а зараз вже вдома. 

Я прокинулася і почула якісь звуки. Розбудила чоловіка. Потім почали телефонувати родичі. Від нас вибухи були дуже далеко, ми не сильно чули. В мене донька й син. Доньці два рочки виповнилося, і в той день чоловік пішов служити.

Ніхто не знав, чим це закінчиться. Важко було зважитися на виїзд, але ми сіли в машину і виїхали. Спочатку в районний центр, але він також був окупований. Там переночували і поїхали далі. 

Хотілось би, щоб війна скінчилась прямо завтра. Але це нереально. Мені здається, що це буде тривати роками.

Хочеться повернутись до мирного життя.