Росіяни відверто грабували людей, забирали молодих хлопців і катували їх

Ми з села Павлівка Баштанського району. Мені 63 роки, а чоловіку вчора було 65.

24 лютого я була вдома з невісткою і сином. Приїхав чоловік. Він ледве добрався додому. Казав, що бачив літаки. Син наш збирався їхати в Польщу на заробітки, документи вже зробив. Але у березні він з родиною виїхав у Баштанку, а звідти – в Новий Буг. Син пішов добровольцем на війну, а ми тут як могли, так і виживали.

Через нашу дорогу проходили російські танки, БТРи. А діти наші хотіли йти вбивати окупантів коктейлями Молотова. Я казала синові, щоб не ходив, але він не зміг сидіти на місці, тому й пішов захищати нашу Україну. Казав:

- Мамо, тут у нас немає ні зброї, ні патріотів, ні партизанів. У нас пів села – колаборанти!

До нас росіяни приїжджали, усе перевертали в хаті, питали, де син. У мене телефон забрали, але потім повернули. Сказали, що підзарядили його. Ми зайвий раз не дзвонили сину, нічого особливо не розпитували, тільки питали чи все добре в нього. Від обстрілів у підвали ховались, але потім від холоду і вологи хворіти почали.

На початку нам борошно привезли з Херсона. Ми коржі пекли. У нас запасів великих не було. Ціни були високі. Олії не було, газу теж. Гроші скінчилися. Син нам перерахував, але важко було зняти ці гроші. Снаряди літали над нами цілий день - страшно було вийти у двір. Але ми вижили і все пережили. Слава Богу, тепер нам уже гуманітарку дають: і консерви, і каші, і макарони. Ми ЗСУ допомагаємо, перераховуємо гроші, бо тяжко нашій армії.

Я не знаю, що це за люди! Які матері народили таких дітей?

Ці нелюди прийшли нас убивати і дітей наших. Вони їздили колонами, могли просто побачити когось і розстріляти. Я сиділа і плакала.

У нашому селі забирали хлопців, чоловіків, катували, били по ногах, струмом били, пальці різали. Нас теж могли прийти розстріляти. Стільки молодих хлопців наших гине! А ще ж є колаборанти, які нас здали, які вірять, що росіяни повернуться.

Ті росіяни такі неграмотні! Вони й самі не знають, чого до нас прийшли. Тільки ходили по хатах і виносили все. Коли в нас були, то на мікрохвильовку подумали, що це сейф, випитували в нас код від того «сейфа». Ходили по селу та грабували людей. Наші хлопці потім їх накрили разом із награбованим, і вони ті речі не вивезли. Оце така російська армія.