Родина Віктора ледь вижила в оточеному Маріуполі. Ховалися по підвалах, готували у дворі на багатті. Від будинку, де мешкали, залишилися обпечені стіни та попіл. На початку війни родина розділилися: батько Віктора встав на захист Маріуполя, мати відвезла синів до рідні у більш безпечний район.

Під час запеклих боїв тато Віктора отримав тяжкі поранення, одну ногу довелося ампутувати, згодом оборонець потрапив у полон.

Сім’я ж змогла вирватися з Маріуполя в Європу. час розділяли тисячі кілометрів. І навіть після звільнення батька вони не могли бути разом через відсутність власного житла. Але квартира від ГО "Серця Азовсталі" дозволила родині почати все з нуля. А Віктор зміг обійняти батька через два роки розлуки.