Моя донька - творча дитина, вона займається акробатикою та вокалом, дуже любить музику та складає алмазні картини. Саме заняття співом її найбільше надихають - після уроків вона завжди весела та в піднесеному настрої. Проте зараз вона мріє лише про одне: про найшвидше закінчення війни та поїздку на море.

Ми зустріли повномасштабне вторгнення вдома, в Сумах. Через сильний страх нам довелося покинути рідну домівку та протягом року жити в межах області. Зараз ми повернулися в місто, але щодня перебуваємо під ворожими обстрілами. У нас гучно цілодобово. Донька навчається онлайн, вона стала дуже схвильованою і тепер боїться залишатися вдома сама. Можливості виїхати ми не маємо, тому змушені жити в цьому постійному жаху.

У нашому районі прильоти трапляються щодня, страждають люди та майно. На минулому тижні донька йшла на зупинку і на власні очі бачила, як летить БЛА, що влучив у торговельний центр. Від кожного вибуху вона тремтить і плаче. Найстрашнішим днем назавжди залишиться 24 лютого 2022 року - тоді від пережитого стресу дитина днями просто не могла говорити. Я дуже переживаю за її психологічний стан, адже війна руйнує її зсередини.