Мій син Костя - активний і сучасний хлопець. Він захоплюється футболом, плаванням та комп'ютерним програмуванням. У вільний час йому цікаві танці, особливо хіп-хоп. Костя вже зараз будує плани на майбутнє: хоче стати бізнесменом і працювати лише кілька годин на день. Він дуже чуйний, і найбільше його засмучує, коли хтось із рідних опиняється в небезпеці.

Війну ми зустріли в Харкові. Під час обстрілів спочатку ховалися в коридорі, і нам здавалося, що це дуже страшно. Але коли над нами почали літати винищувачі, ми зрозуміли, що справжній жах був ще попереду. Від гуркоту авіації стіни тряслися, а весь наш дім колихало, неначе він зроблений із сірників. Після тих нальотів Костя почав заїкатися.

Найстрашнішим днем стало 2 березня 2022 року. Тоді винищувачі розбомбили танкове училище зовсім поруч із нашим домом. Зараз у Харкові все ще бувають прильоти, але ми віримо в ЗСУ та ППО. На щастя, літаки над нами більше не літають. Ми залишаємося вдома і всією душею сподіваємось на краще.