Мої діти захоплюються спортом та малюванням. Саме творчість допомагає їм хоч на мить відволіктися від жахів, які принесла війна. Понад усе я хочу, щоб вони змогли знайти своє достойне місце в подальшому житті, попри всі випробування, що випали на їхню долю.

Війна стала для нас суцільною травмою: постійні сирени та вибухи ракет назавжди змінили дитинство моїх дітей. Наш дім у Харкові в 2022 році опинився прямо на лінії оборони міста. Будівля була значно пошкоджена, тому нам довелося терміново виїжджати. Ми знайшли прихисток у друзів за містом, де живемо і досі. Потроху намагаємося ремонтувати свій дім, мріючи про повернення.

Найстрашнішим днем назавжди залишиться 24.02.2022. Це дата, коли наше звичне життя розлетілося на друзки, залишивши лише біль та невідомість.